Кофердам – це невід’ємний інструмент сучасної стоматології, який забезпечує сухість робочого поля, ізоляцію від слини та захист пацієнта під час лікування зубів. Незважаючи на простоту на перший погляд, правильне натягнення кофердаму потребує певних навичок та знань. Неправильне його використання може призвести до дискомфорту пацієнта, травмування слизової або недостатньої ізоляції, що негативно впливає на результат лікування.
У цій статті ми розглянемо детальний алгоритм встановлення кофердаму, основні технічні нюанси та рекомендації для різних клінічних ситуацій.
1. Вибір розміру та типу кофердаму
Перший крок у правильному використанні кофердаму – вибір матеріалу та його товщини.
- Тонкий (0,15 мм) – підходить для молочних зубів та легких реставрацій.
- Середній (0,2 мм) – універсальний варіант для більшості клінічних випадків у дорослих.
- Товстий (0,3 мм) – використовується при лікуванні сильно ізольованих зубів або при підвищеній слинотечі.
Важливим є також вибір кольору: темний кофердам полегшує контраст при роботі зі світлими реставраційними матеріалами.
2. Підготовка кофердаму та інструментів
Перед установкою необхідно підготувати інструменти:
- щипці для кофердаму (класичні або спеціалізовані для молярів),
- кламп (залежно від зуба, який ізолюють),
- рамку для натягу (стандартна або у вигляді “Young frame”),
- перфоратор для кофердаму,
- нитки для фіксації та евентуально ватяні джгути для додаткової ізоляції.
Кофердам слід ретельно оглянути на наявність дефектів та просвердлити отвори відповідно до зубів, які планується ізолювати.
Техніка натягнення кофердаму
Правильне натягнення кофердаму відбувається поетапно:
Встановлення клампа
-
Вибирають кламп відповідно до розміру зуба та його анатомічних особливостей.
- Кламп фіксують на зубі, переконуючись, що він не травмує десну.
Пророблення отворів у кофердамі
- Використовують перфоратор для кофердаму.
- Діаметр отвору повинен відповідати розміру зуба, уникаючи надмірного натягу або слабкого охоплення.
Натяг кофердаму на зуби
- Спершу пропускають кофердам через кламп.
- Потім акуратно натягують на сусідні зуби, контролюючи, щоб матеріал не врізався в десну.
Фіксація та перевірка герметичності
- Переконуються, що кофердам щільно прилягає, немає підтікання слини.
- Використовують додаткові нитки або ватяні джгути при необхідності для кращої ізоляції.
Поради та типові помилки
| № | Порада | Типова помилка | Наслідки |
|---|---|---|---|
| 1 | Вибір правильного клампа | Використання великого клампа на малому зубі | Травма десни, дискомфорт пацієнта |
| 2 | Контроль натягу кофердаму | Надмірний натяг | Розрив матеріалу, больові відчуття |
| 3 | Використання рамки | Встановлення рамки неправильної форми | Неоднорідне натягнення, збільшення часу процедури |
| 4 | Перевірка герметичності | Пропуск моменту контролю | Потрапляння слини, порушення адгезії матеріалу |
| 5 | Використання додаткових засобів | Ігнорування ниток або джгутів | Недостатня ізоляція, ризик контамінації |
Клінічні варіанти
-
Передні зуби: використовують менші клампи, звертають увагу на естетику та мінімальний натяг, щоб не травмувати губи.
-
Моляри: потребують більших клампів та іноді додаткової ізоляції між зубами.
-
Лікування дітей: тонкий кофердам та м’які клампи, мінімальний дискомфорт для пацієнта.
Підсумок
Правильне натягнення кофердаму – це комбінація правильного вибору матеріалу, клампа, техніки натягнення та контролю герметичності. Дотримання всіх етапів не тільки підвищує ефективність лікування, але й значно покращує комфорт пацієнта та зменшує ризик ускладнень.
Навчання роботі з кофердамом варто починати під контролем досвідченого наставника, а постійна практика дозволяє досягти високої точності та безпеки процедури.
